•   О, синочок дзвонить. Алло.

- Матусю, привіт!

• Привіт, синочку! Як поживаєш?
• Мамо, мені потрібна твоя допомога.
• Добре, синочку, зроблю все-все-все , що захочеш.
• Мені треба  файл з комп’ютера по пошті відправити .
• Може, я тобі краще комп’ютер по пошті відправлю.
• Ні, мамо, я на конференції в Європі,, а потрібний файл залишився в домашньому комп’ютері.
• Де-е-е? …….Щоб ти здоровий був.  Алло
• Мамо, не кидай слухавку, я буду тобі допомагати.
• А-а, будеш допомагати, так? Тоді валер’янка мені точно потрібна.
• Матусю, спочатку треба включити комп’ютер.
• А-а, включити, ага, валідол тут, на місці, слава Богу, є.
• Мамо, не переживай так сильно, там нічого складного нема. Я б і сам це зробив, але в мене закритий  віддалений доступ до файлів  через файл-трансфер-проксі-сервіс.
• Сину, а з ким ти зараз розмовляв?
• З тобою, а що?
• Ти що, накурився якоїсь зарази?
• Ні, мамо, давай відкриємо комп’ютер.
• Ха, легко сказати, відкриєм. Як його відкрити?
• Там треба кришечку потягнути.
• А ти, синочку, як кришечку тягнеш, то вона голосно скрипить?
• Ні, мамо, вона не повинна скрипіти.  З іншої сторони потягни.
• З іншої сторони? О, все, відкрила.
• Відкрила? Тепер увімкни його. Там є кнопочка спеціальна така.
• Назарчику, тут кнопочок, хоч відбавляй.
• Мамо, твоя кнопочка без напису. Нажала?
• Не вмикається, Назаре.
• Це ти, мабуть, пропуск натиснула. Твоя кнопка у лівому верхньому кутку.
• У лівому верхньому кутку…, вмикаю. О, назар, включився.
• Ой, ти моя розумничка. Мам, на робочому столі лежить папка. Бачиш її? Відкрий.
• Почекай, лежить папка.
• Відкрила?
• Відкриваю.
• В ній файл.
• Файл. Назар, тільки він порожній.
• Як порожній? Там же звіт за січень повинен бути.
• Назар, кажу тобі, він порожній. Я взяла папку на столі, відкрила, а там файл порожній і все.
• Ах, на столі. Мамо, подивись у комп’ютері. Бачиш, такі жовті значки, вони називаються папки. Які папки ти бачиш?
• Я бачу одну папку «три ікси», а іншу – «робота».
• Тобі потрібна «Робота.
• Це мені потрібна робота? Назаре, я вже на пенсії, дай мені пожити спокійно.
• Мамо, папка «Робота», відкрий її.
• Як її відкрити?
• Бачиш на столі миш?
• Миш на столі?. Назаре, ти все-таки накурився якоїсь зарази.
• Мам, миш – це така штучка з шнурочком біля комп’ютера. Це мишка, а на екрані є стрілочка. Якщо мишку посмикати, то стрілочка буде рухатися. Посмикай мишку, посмикай. Стрілочка рухається?
• Назаре, нічого не рухається, смикаюсь тільки я.
• Напевне комп’ютер не бачить мишки.
• Ах ти, заразо за 10 тисяч, ти що мишки  не бачиш?
• Добре, мамо, давай так, бери мишку в праву руку і тягни її в правий верхній кут. Тягни її.
• Я дотягнула її.
• Дотягнула? Стрілочка рухалась?
• Ні.
• Мамо, а хвостик мишки, він приєднаний до комп’ютера?
• Ні, назарчику.
• Його треба включити в  ю-ес-бі.
• Назаре, я не знаю, що таке ю-ес-бі.
•  Я кладу слухавку.
• Мамо, вибач, я більше не буду ускладнювати. Давай так: під кнопочками є прямокутничок.
• Бачу прямокутничок.
• Пальчиком по ньому поводи.
• О, стрілочка, з’явилась стрілочка.
• Мамо, ти молодець. Ти у мене така розумна.
• Наза-ре, давай все остальне завтра, я стомилась.
• Мамо, далі легше. Бачиш «Мій комп’ютер»?
• Сину, ти що мене дурною вважаєш? Я ж за ним сижу
• Матусю, ні, в моєму комп’ютері є «Мій комп’ютер»
• О, хлопче, ти таки куриш.
• Мамо, значок комп’ютера бачиш? На нього стрілочку наведи і два рази пальчиком клацни. Клацнула? Не виходить? Нічого, з першого разу ні у кого не виходить.  Нажми багато раз.
• О, Назаре, щось відкрилось.
• Відкрилось? Читай.
• Форматувати  жорсткий диск.
• Ні, мамо,ні. Нічого не нажимай.
• Я нічого не нажимаю.
• Нічого не зачіпай.
• Я взагалі нічого не буду зачіпати.
• Дихай, нічого не сталося. Ти заспокоїлась? Нажми на хрестик.
• Я нажала на хрестик, перехрестилася… може мені молитву  якусь прочитати?

Баба:  Привіт, доню!

Мама:  Все-все-все, Тут мама приїхала, бабуся твоя. Все, я закінчую розмову

Син:  Ні-ні, Дай бабулі слухавку.

Мама:  Твій онук

Баба: Алло

Син: Бабусю, привіт.

Баба:  Привіт, внучаро! Ну, що, внучок, ти бачив, яку я собі аву на фейсбуці поставила і статус обновила.

Син:   Ні, бабусю, ще не бачив.

Баба:  Доречі, ти мені в однокласниках більше не пиши, я видалила свою сторінку.

Син:  Видалила? Чому?

Баба:  Ах, однокласників більше нема, закінчилися. А ти що хотів?

Син : Мені треба файл з комп’ютера передати.

Баба:  Тобі як по емейлу чи в скапі краще?

Син: Як тобі зручно.

Баба:  Краще по емейлу, канєшно.

Син : Тоді, бабуль, ще пару джіпейлів-презентацій загорни, будь ласка, в архів.

Баба:   слухай, давай я тоді віддалений доступ відкрию, сам колупайся.

Син: Супер, давай.

Баба:  Відкрито!

Син: Дякую!

Баба:   Ага, давай, внучаро, па-па.

Мама:  Мамо, як ти з усім цим розібралась?

Баба:   Доню моя, я з субсидіями розібралась, а це, взагалі, легкотня.