Використання наочності на уроках німецької мови

Засоби навчання є важливим невід'ємним компонентом навчального процесу з іноземної мови в середніх навчальних закладах. Визначення засобів навчання - це відповідь на запитання "За допомогою чого навчати?". Отже засобами навчання можуть бути різноманітні матеріальні предмети, які допомагають учителю організувати ефективне навчання іноземної мови, а учням успішно оволодівати нею.

В методиці навчання іноземних мов до засобів навчання висуваються певні вимоги. Так, засоби навчання повинні:

а) виступати у матеріальній формі і виконувати свою основну функцію, а саме - бути таким засобом праці, який забезпечує реалізацію діяльності вчителя і діяльності учня у навчальному процесі з іноземної мови;

б) бути орієнтованими на цілі навчання, тобто сприяти досягненню цілей у процесі навчання іноземної мови;

в) бути інструментами реалізації методів і прийомів, що застосовуються у навчальному процесі, і забезпечувати управління діяльністю вчителя і діяльністю учня;

г) відповідати сучасним досягненням методики навчання іноземних мов і забезпечувати реалізацію новітніх технологій навчання іноземної мови.

Згідно з такими критеріями як значущість, призначення та застосування технічної апаратури засоби навчання іноземної мови розподіляються на основні і допоміжні; для вчителя і для учня; технічні та нетехнічні.

В ідеалі усі засоби мають бути представлені в навчально-методичному комплексі (НМК), за яким проводиться навчання іноземної мови у даному класі середнього навчального закладу. В такому разі НМК і є основним засобом навчання у всій повноті його компонентів: підручника, книжки для вчителя, лінгафонному практикуму, комп'ютерних програм, комплексу програм, комплексу слайдів, діафільмів, аудіо- та відеокасет, таблиць тощо. Ті засоби, які вчитель використовує додатково до основних засобів навчання, вважають допоміжними. Це можуть бути спеціально підібрані серії малюнків, виготовлені вчителем роздаткові навчальні картки, таблиці, схеми, а також ілюстровані журнали, афіші, фотографії та ін.

Картини, таблиці, схеми - найбільш масовий вид унаочнення процесу викладання іноземної мови.

Сприймання, що виступає в різних видах наочності, необхідне для засвоєння знань учнями. Відправляючись від "живого споглядання" предмета і явищ об'єктивної дійсності, учні роблять під керівництвом учителя різного роду узагальнення. Наочність у навчанні може мати різний характер. В одних випадках вона є зображальною. Тут об'єктом чуттєвого сприймання в умовах навчання є зображення предметів і явищ оточення.

В даний час загальновизнаним є розуміння методики як теоретичної і прикладної науки, предметом якої є наукове обґрунтування цілей, змісту навчання, а також наукова розробка найбільш ефективних методів, прийомів і форм навчання з урахуванням поставлених цілей, змісту та конкретних умов навчання.

Ефективність системи навчання в повній мірі визначається тим, наскільки послідовно вона враховує об'єктивні закономірності, згідно з якими відбувається засвоєння іноземної мови в навчальних умовах, перш за все у позамовному середовищі.

Уміння добре викладати свій предмет, педагогічна майстерність вчителя засновані на вмінні будувати процес навчання відповідно до закономірностей цього процесу, з основними дидактичними принципами. Одним з таких принципів є принцип наочності.

Найбільш ефективним засобом формування лексичних навичок в учнів є наочність, так як у дітей молодшого та середнього шкільного віку переважає наочно-образне мислення, і всю інформацію діти сприймають не тільки на слух, але переважно образно. У методичній літературі постійно обговорюється проблема використання наочності на уроках, коли і як треба використовувати наочність, в яких випадках застосування наочних посібників необхідно і корисно, а в яких непотрібно і навіть шкідливо.

Принцип наочності розглядається не як допоміжний, а як один з основних принципів у навчанні іноземної мови, бо наочність так само невіддільна від навчання іноземної мови, як мова невіддільна  від реальності.

Наочність збільшує ефективність навчання, допомагає учневі засвоювати мову більш осмислено і з великим інтересом. Значення наочності бачать зараз у тому, що вона мобілізує психічну активність учнів, викликає інтерес до занять мовою, розширює обсяг сприйманого матеріалу, знижує втому, тренує творчу уяву, мобілізує волю, полегшує весь процес навчання.              

«Як краще ознайомити учнів з новим словом, і які способи семантизації є в арсеналі вчителя?» У методиці викладання іноземних мов існує шість найбільш розповсюджених способів семантизації слова: використання наочності, семантизація за допомогою синонімів / антонімів, семантизація з використанням відомих способів словотвору, переклад слова, знаходження слова в словниках, розвиток мовної здогадки через контекст. Їх вибір залежить від особливостей, самого слова, характерних особливостей групи учнів, а також лінгвістичної та професійної компетенції вчителя.

Використання наочності. Можна використовувати предметну наочність, тобто ті предмети, які знаходяться в аудиторії або можуть бути у вчителя та учнів. Можна залучити образотворчу наочність і наочність дією, звукову та контекстуальну. Критеріями для вибору певного виду наочності є: доступність, простота і доцільність. При використанні образотворчої наочності, або, простіше, картинок, треба бути впевненим в однозначності трактування. Так, якщо необхідно ввести слово «дерево» за допомогою картинки, то це не може бути береза ​​або дуб, ялинка або клен. Дерево на картинці повинне бути збірним образом, без індивідуальних ознак того чи іншого виду, точно також як картинка з папугою або горобцем не може бути використана для семантизації слова «птах». Використовуючи образотворчу наочність, вчитель повинен переконатися в тому, що пропонована картинка добре видна всім учням, що вона естетично виконана.

За допомогою малюнків, фотографій, картин, ассоціограмм можна створити ситуації, що стимулюють мовленнєву діяльність учнів, викликають потребу говорити іноземною мовою.

Використовуючи малюнки як роздатковий матеріал, вчитель може проводити різноманітні тренувальні вправи на розвиток мовлення, на перевірку діалогічного і монологічного мовлення та висловлювання учнів. Для цього до кожного малюнку він дає відповідне завдання. Отримавши завдання, учні виконують їх індивідуально або по парах. Потім на уроці вчитель перевіряє роботу однієї-двох пар (одного-двох учнів).

Використання наочних посібників у навчальному процесі сприяє індивідуалізації навчання, збільшує час для мовної практики кожного учня. Існуючі наочні посібники до підручників з німецької мови є ефективним допоміжним засобом у навчанні.

Таким чином, наочність є незамінним засобом навчання. Вона є засобом створення мотиваційно-спонукального рівня спілкування, засобом створення обстановки, наближеною до реальних умов, а це необхідно для активної мовленнєвої діяльності і незамінне при оволодінні іноземною мовою. Учитель повинен знати види наочності і характер образотворчого матеріалу, щоб у певної мовної ситуації застосувати потрібний наочний матеріал.

За характером образотворчого матеріалу можна виділити:

- ситуативні картинки

- тематичні картини

- картинки ізольованої дії

- документальний країнознавчий матеріал

- репродукції художніх картин

Одним з видів наочності при навчанні німецької мови є поступочная наочність. Її завдання на показі даних конкретних вербальних ситуацій навчити учнів пояснюватися усно на мові, що вивчається.

Засоби навчання, в першу чергу картинно-предметна і схематична наочність, збільшують можливість для чіткого управління процесом формування іншомовних навичок та вмінь.

На уроці також широко застосовуються навчально-наочні посібники: таблиці, сюжетні картинки, ілюстрації до підручника, картки для організації індивідуальної роботи.

Уміле включення в навчальний процес грамзапису, діафільму захоплює учнів, знімає напруженість, підтримує інтерес до занять.

Найпоширеніший вид зовнішньої наочності - це картинки. Крім картинок, включених в навчальні посібники, можна використовувати картинки-вирізки з ілюстрованих журналів, набори тематичних листівок і т.д.

Наочність є такий цілеспрямований і спеціально організований показ навчального матеріалу, який підказує учням закони досліджуваного явища, в даному випадку мови - дозволяє творчо відкрити ці закони або переконатися в їх достовірності. За допомогою наочних картинок і тематичних картин здійснюється презентація лексичного матеріалу. Предметні картинки використовуються в якості зорової опори для висловлювань учнів.

Тематичні картини допомагають у створенні ситуацій, що стимулюють мовленнєву діяльність учнів, полегшують розмови за змістом образотворчого матеріалу.

При роботі з картинкою виправдані такі види завдань: повторення слідом за вчителем фраз; відповіді на запитання вчителя; постановка питань до того, що зображено на картинці, складання невеликих висловлювань.

Робота з картинками проходить у швидкому темпі. При цьому слід передбачити змінюваність картинок, використовуваних як для розвитку вміння учнів відповідати на питання, поставлені вчителем, так і для самостійної постановки питань і, для створення ситуацій, що стимулюють самостійне висловлювання за картинками.

Образна презентація ситуації порівняно з словесною має ряд переваг:

а) стаючи образами сприйняттів, обставини ситуації постійно перебувають перед очима учнів, даючи оперативній пам'яті можливість зосередитися на формі висловлювання;

б) методично правильно організований сюжет картини дає змогу програмувати мовну реакцію учнів;

в) картина не тільки "повідомляє" обставини ситуації, але й "підказує" учням необхідні в ході мовної дії слова (зображення предметів та явищ), а також сприяє створенню мовного стимулу;

г) застосування картини для створення навчальної ситуації викликає живий інтерес, підвищує мимовільну увагу учнів, активізує їхню діяльність.

Все сказане характеризує роль картинної наочності, яку вона відіграє протягом усього процесу навчання іноземної мови, починаючи із засвоєння нових слів і закінчуючи вмінням спонтанно висловлюватися іноземною мовою.

При вивченні іноземної мови велику роль відіграє використання наочних засобів - малюнків, картин, схем, таблиць, фотографій і т.д. Їхнє використання вносить різноманітність в навчальний процес. Учні мають можливість наочно уявити те, про що йдеться в тій чи іншій ситуації.

Для навчання іноземної мови особливе значення мають засоби зорової наочності, які допомагають учителеві на всіх етапах роботи над мовним матеріалом, розвивати в учнів потрібні мовні уміння і навички. Ситуативна спрямованість картинної наочності узгоджується також з принципом моделювання мовної діяльності, який лежить в основі сучасного процесу навчання іноземних мов.

Робота буде проходити цікавіше, якщо в неї привнести елемент змагання, надати їй ігровий характер. Приміром, вчителем пропонується наступний вид гри. Для гри, необхідні картинки, на яких представлені різні предмети, квіти, тварини і т.д. Учитель, звертаючись до учнів по черзі, показує ту чи іншу картинку. Учень називає по-німецьки те, що на ній зображено, і підбирає до цього слова слово, яке римується з ним.

Тематичні картини найчастіше використовуються для навчання усного іншомовного мовлення - аудіювання та говоріння.

При навчанні аудіювання картина може служити зоровою опорою, що полегшує сприйняття мови на слух. Під час розповіді з тієї чи іншої теми вчитель звертає увагу учнів на деталі картини, про які йдеться в тексті. Картини можуть стимулювати учнів до монологічним висловлюванням на задану тему, допомагати ширше використовувати знайомий лексичний матеріал, а також згадати раніше вивчені слова і словосполучення.

Учитель може запропонувати учням описати композицію або попросити їх скласти певну ситуацію по картинці. Крім того корисно поговорити по окремих частинах картини або по всьому сюжету в цілому. Залежно від ситуації бесіда може бути відтворена на дошці, учні розмовляють в парах про те, що вони бачать на дошці, учні можуть задавати питання один одному або вчителю. Принцип наочності забезпечується у навчальному процесі з іноземної мови створенням відповідних умов для чуттєвого сприйняття іншомовного оточення. Отже наочність відіграє важливу роль у формуванні іншомовних навичок і вмінь, засвоєнні мовного та мовленнєвого матеріалу.

Реалізація принципу наочності у процесі навчання іноземної мови забезпечує успішне оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю в говорінні, аудіюванні, читанні, письмі, оскільки слухова і зорова наочність виконує функцію зразка іншомовного мовлення і служить стимулом до мовленнєвої діяльності учнів.

Таким чином, можна зробити наступні висновки: наочність відіграє дуже важливу роль у навчанні іноземної мови. З її допомогою здійснюється семантизація, тренування та застосування лексичного матеріалу. За допомогою картинок вирішуються мовні проблемні завдання при вільному говорінні. Але найголовніше, ми вважаємо, що при виконанні вправ із застосуванням наочності учні говорять і слухають не тому, що зобов'язані це робити, а їм цікаво вирішувати подібні мовні завдання.